VladSam's space

Blender

At some point of my life I tried to learn blender. Here are my two and only works:

3D engine, pt. 1

Around the middle of fall 2025 I began to learn graphics programming,
I used SFML library and C++ to make it.
So here are some screenshots of my first (unsuccessful) attempt of making a 3D engine
i did end up liking the looks of wireframe, so from that moment it is my GitHub profile picture

3D engine, pt. 2

Half a year after the first attempt of making own 3D engine, there was a second attempt,
it was a lot better, since it ended up being an almost ready to make a game.
Though, near the end of development i was so confused by my spaghetti code that i refused to continue this project and started using Godot

Wikipedia contribution

When Nintendo Direct 2026 came out on 9 of June I've seen it.
The remake of Ocarina of Time was announced and i immediately tried to translate Wikipedia page of it to my native language
I do plan translating other Zelda title pages in future

Shroom Quest

Shroom Quest is the game I'm currently developing with my friends (Hello Hyletor and Vexen! I know you read this).
Both 3D engines I tried to make were specified to create this game, but as I understood that it'll be too hard for me to maintain my own engine, I switched to Godot.
The game will be a Zelda-like with a dense world filled with mini-games like in Yakuza games.
Currently there is nothing interesting to show except concept arts my friends made

Updates will be posted on this website

Човен

Іван Франко

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона:
«Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?»
І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
«Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить
Біг мій вічний – тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Хвилі – то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
Поти лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
Вітер гонить, хвиля ломить – і я вже на дно пішов.
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль?
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль
Кажуть, що природа-мати нас держить, як їй там тре,
А в кінці мене цілого знов для себе відбере.
Що ж тут думати? Тримає, то тримає, а візьме,
То візьме – ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь –
Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!»
Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
«Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил –
Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!
Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев’ять не вернуло, то десятий повернув
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
Хто не має цілі. Човне, як пливеш, то знай же, де!
Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
Таж і в бурю не всі човни гинуть – тим ся ти потіш!
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти?
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!»

Happy Halloween!

cool peppers i made